Тромбоз глибоких вен або тромби у венах

Тромбоз вен – хвороба, при якій у просвіті вени утворюється тромб (згусток крові), що закупорює судину та заважає нормальному току крові. Згодом довжина тромбу збільшується, і він повністю перекриває певну ділянку венозної судини.

 В чому причина появи тромбозу глибоких вен?
В організмі людини за збереження рідкого стану крові відповідають дві системи: згортальна та протизгортальна. Завдяки системі згортання, зупиняється кровотеча при травмі судини, інша система, забезпечує прямо протилежний ефект – підтримання рідкого стану крові в просвіті судини. Тромб (згусток крові в судині) з’являється, коли рівновага між цими системами порушується і починають переважати процеси згортання. Тромбоз може бути викликаний такими причинами як згущення крові, пошкодження стінки судини, уповільнення струму крові. Вирізняють такі фактори ризику, що провокують виникнення тромбозу глибоких вен:
Похилий вік;
Травми, хірургічні операції;
Варикозна хвороба або раніше перенесені тромбози;
Тривалий період обмеження рухової активності;
Неконтрольований прийом гормональних засобів;
Наявність захворювань крові, що ведуть до її згущення;
Онкологія;
Вірусні інфекції;
Зовнішнє стискання судин.
Під впливом однієї або кількох вищезгаданих причин виникає спочатку пристінковий тромб, який складається зі склеєних між собою формених елементів крові. В результаті запускається механізм, що завершується повним перекриттям просвіту судини і поступовим збільшенням довжини тромбу.

Як проявляється тромбоз вен і чим він небезпечний?
У здоровому організмі кров рухається від нижніх кінцівок до серця, потім тече в легені, насичується там киснем, далі знову надходить до периферичних органів. Якщо просвіт магістральної вени буде перекритий, це різко ускладнить процес відтоку крові. Тому основний симптом венозного тромбозу – це набряк кінцівки. Залежно від місця розташування тромба, може виникнути набряк стопи, гомілки або стегна, можливий набряк усієї ноги. У гострому періоді симптомами хвороби є також болючі відчуття (в основному в литкових м’язах), відчуття розпирання і важкості в нижній кінцівці. Відчуття розпирання та біль посилюються при опусканні ноги вниз та зменшуються при її піднятті. У деяких випадках на тлі набряку виразно видно підшкірний венозний малюнок.

Важкі форми венозного тромбозу, коли тромби перекривають як поверхневі, так глибокі венозні магістралі, а також навіть найбільші колатеральні гілки, називають флегмазією. Ознакою цього стану є набряк усієї ноги, що супроводжується порушенням мікроциркуляції тканин. За відсутності правильного лікування порушення мікроциркуляції тканин ноги на фоні щільного набряку може призвести до гангрени. Венозна гангрена – найважче ускладнення тромбозу вен, вона потребує виконання ампутації ноги для збереження життя пацієнта.

Іноді тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок протікає безсимптомно, без болю та набряків. Це відбувається якщо тромб перекриває просвіт вени лише частково і не викликає раптової перешкоди відтоку. Але такі тромби на ногах досить небезпечні – вони можуть відірватися та потрапити у легені. Це загрожує серйозним ускладненням під назвою тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА). Даний стан виникає внаслідок відриву та міграції тромбу або його частин із тромбованих вен ніг у легеневу артерію, внаслідок чого відбувається її закупорка. Циркуляція крові по легеневій артерії порушується, у людини розвивається гостра серцева та дихальна недостатність.

Ступінь тяжкості тромбоемболії легеневої артерії залежить від кількості і розміру шматочків тромбу, що перемістилися, – емболів. Невеликі частини тромбу перекривають дрібні гілки легеневої артерії, що спричиняє порушення кровообігу в легеневій тканині і призводить до інфаркту легені. Основні ознаки цього стану: напади задишки, кашель, загальна слабкість, у деяких випадках біль у грудній клітці та кровохаркання. Емболія великим фрагментом тромбу може призвести до смертельних наслідків.
Болі та набряк ноги можуть бути не лише симптомами венозного тромбозу, але й ознаками безлічі інших хвороб (лімфостазу, ниркової та серцевої недостатності, артриту, міозиту, артрозу тощо), тому для того, щоб розрізнити ці стани обов’язковою є консультація судинного хірурга. Слід розуміти, що під час огляду фахівець може передбачити наявність у пацієнта тромбозу вен. Але підтвердження (або спростування) діагнозу, так само як і визначення ймовірності відриву тромбу, можна отримати тільки після дуплексного сканування (ультразвукового дослідження судин).
Наскільки поширеним є це захворювання?
Щороку діагноз «тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок» встановлюють в середньому в 160 випадках зі 100 000 осіб. Він однаково часто зустрічається як у жінок, так і у чоловіків. У 2008 році в Україні було зафіксовано 50 000 випадків тромбоемболії легеневої артерії, 10 000 із них завершилися летальним кінцем. Через 8-15 років після перенесеної хвороби у 50-80% пацієнтів розвивається інвалідизація внаслідок прогресування важких форм венозної недостатності.
Діагностика тромбозу глибоких вен
Основний метод, що застосовується для діагностики венозного тромбозу, – це ультразвукове дуплексне сканування вен. Ця процедура відрізняється високою інформативністю, вона абсолютно безпечна і безболісна, тому може повторюватися багато разів без шкоди для хворого. Дуплексне сканування дає можливість визначити наявність та характер тромбу, локалізацію тромбозу, присутність флотуючої верхівки тромбу, з’ясувати ступінь ураження судини, а також допомагає отримати хірургу іншу важливу інформацію для визначення тактики лікування. Дуплексне сканування необхідне також для контролю проведеного лікування та спостереження за пацієнтом у період після перенесеного захворювання.

Лікування тромбозу глибоких вен
При діагнозі «тромбоз глибоких вен» застосовується консервативне чи оперативне лікування. Враховуючи особливості перебігу цього захворювання, ризик серйозних ускладнень та тяжкі наслідки тромбозу, вибір методики лікування завжди має здійснювати судинний хірург. Консервативний метод передбачає призначення пацієнту препаратів, які розріджують кров. Ці лікарські засоби не можуть зруйнувати вже наявні тромби у венах, але здатні запобігти їх збільшенню.Також застосовуються протизапальні препарати та препарати, які покращують «плинні» властивості крові. У кожному окремому випадку лікар індивідуально підбирає дозу медикаментів та визначає тривалість прийому ліків.
Процедуру розчинення тромбу називають тромболізисом. Вона полягає в тому, що в просвіт вени вводять спеціальний засіб, який розчиняє тромб – тромболітик. Для проведення цієї процедури існують протипоказання, тому вона повинна здійснюватися тільки в стаціонарі, під контролем досвідченого судинного хірурга, що уважно стежить за показниками згортання крові пацієнта. Ступінь ефективності цієї процедури залежить від того, наскільки своєчасно було призначено лікування.
За наявності показань іноді проводять хірургічне втручання – видаляють тромби з просвіту вени. Зважаючи на особливості будови глибоких вен, видалення тромбів можливе лише в окремих випадках по показах.
При венозному тромбозі для профілактики тромбоемболії легеневої артерії, строго за показаннями, всередину нижньої порожнистої вени ставлять спеціальний металевий фільтр. Нижня порожниста вена є головною судиною, по якій кров тече у напрямку від ніг, органів тазу, черевної порожнини до легень та серця. Призначення фільтра – захистити легеневу артерію від потрапляння до неї емболів у разі відриву тромбу.
Лікування вен на ногах включає також еластичну компресію, мета якої, зменшити набряк ноги і поліпшити відтік крові. Ця процедура здійснюється шляхом еластичного бинтування ноги або компресійного трикотажу. Вибір режиму компресійної терапії у кожному окремому випадку визначається судинним хірургом.
Віддалені наслідки захворювання
Результату венозного тромбозу можуть бути такими: повністю розсмоктування тромбу, фрагментарне розкриття просвіту вени та облітерація вени – у цьому випадку просвіт заростає сполучною тканиною і зникає повністю. Період розсмоктування тромбу у венах у кожного пацієнта свій і залежить від протяжності тромбозу, діаметра судини та індивідуальних особливостей організму.
Щоб полегшити рух крові від нижніх кінцівок до серця, у венах на ногах є клапани, які немов дверні стулки пропускають кров вгору, після чого закриваються, перешкоджаючи її поверненню вниз. У більшості випадків у процесі розсмоктування тромб пошкоджує або повністю знищує клапани, розташовані в глибокій вені, через що у людини розвивається застій крові в ногах або венозна недостатність.
Ознаками хронічної венозної недостатності є: відчуття важкості, розпираючи болі, набряки ніг, які посилюються до вечора або після фізичної активності. Згодом, набряки набувають постійного характеру, а важкість у нижніх кінцівках залишається навіть після нічного сну. На шкірі нижніх кінцівок з’являються запалення, дерматит та екзема. Потім у місцях зміненої шкіри (внизу чи посередині гомілки) виникає трофічна виразка. Вона з’являється в результаті тривалого неправильного відтоку крові від шкіри та м’яких тканин кінцівки, через що живлення цих тканин порушується, шкіра стоншується і дуже легко травмується. У результаті утворюються виразки, які погано загоюються, часто рецидивують, а потім зовсім перестають гоїтися і утворюються великі за площею виразкові дефекти. Через ці виразки в організм людини потрапляє інфекція, що викликає загальну інтоксикацію та підриває імунітет.
Крім цього, внаслідок закупорювання просвіту глибокої вени тромбом підвищується навантаження на поверхневі вени, які беруть функцію відтоку крові від ніг. Таке надмірне навантаження може призвести до вторинного варикозного розширення поверхневих вен, а це прискорить процес розвитку хронічної венозної недостатності.
Всі перераховані вище ознаки хронічної венозної недостатності, що виникають через тривалий час після перенесеного венозного тромбозу, називають одним загальним терміном – посттромбофлебітичний синдром (ПТФС).

Щоб запобігти інвалідізації через виникнення трофічних виразок, пацієнтам з ПТФС необхідно бути під спостереженням судинного хірурга та регулярно проходити обстеження глибоких та поверхневих вен за допомогою дуплексного сканування. Судинний хірург складе графік ваших відвідувань фахівця, під час яких вас ознайомлять з інформацією про тривалість і дозу прийому ліків, режими компресійної терапії та рухові навантаження, які для кожного пацієнта індивідуальні. При регулярному спостереженні за пацієнтом лікар зможе вчасно помітити провісники виникнення трофічної виразки і допоможе запобігти її утворенню.
Профілактика венозного тромбозу.
Щоб запобігти виникненню даного захворювання, слід не допускати тривалого зменшення рухової активності в кінцівках: не рекомендується довго сидіти в одній і тій самій позі під час тривалих поїздок та перельотів (особливо небезпечна поза «нога на ногу»); уникайте також перетискання ніг тісним одягом, краєм сидіння тощо.
У жаркий час (влітку, в сауні або лазні) обов’язково пийте багато рідини – це запобігає згущенню крові. Люди, що входять до групи ризику – лежачі хворі, пацієнти після операцій та травм, онкологічні хворі – потребують спеціальних заходів профілактики венозного тромбозу.
До групи ризику входять також пацієнти з варикозним розширенням поверхневих вен на ногах. Своєчасно проліковані варикозно розширені вени значно знижують ризик розвитку тромбозу як поверхневих так і глибоких вен.
При появі перших симптомів хвороби (біль у м’язах гомілки, набряк) терміново зверніться за допомогою до судинного хірурга, тому що при цьому захворюванні успіх лікування безпосередньо пов’язаний із фактором часу. Чим раніше буде розпочато курс лікування, тим більше шансів у пацієнта на одужання.