Хронічні захворювання вен тазу Синдром тазового повнокрів'я Тазовий варикоз

За даними літератури, 10-25% жінок репродуктивного віку мають хронічні захворювання тазових вен, які можуть проявлятися хронічними тазовими болями, повʼязаними або не повʼязаними з циклом, болями в тазу під час статевого акту, при тривалому сидінні або стоянні. Вказані симптоми в певних випадках можуть поєднуватися з варикозно розширеними венами на нижніх кінцівках. Ці прояви обумовлені погіршенням відтоку венозної крові з венозних сплетінь тазу та виникненням там застою крові. Найчастішим фактором, що провокує розвиток варикозного розширення вен тазу є вагітність, під час якої відбувається як механічний так і гормональний влив на систему тазових вен, що призводить до втрати еластичності венозної стінки, перерозтягування вен та виникнення патологічних рефлюксів крові. Зміни в тазових венах також можуть бути однією з форм вроджених аномалій розвитку вен та результатом «стиснення» магістральних вен в «вузьких» анатомічних зонах.
Ще зовсім недавно було досить мало інформації та ґрунтовних досліджень щодо цієї патології і пацієнтки в пошуках причини свого болю ходили від лікаря до лікаря, від гінеколога до уролога, від судинного хірурга до невропатолога і далеко не завжди могли отримати вирішення своєї проблеми – ліквідацію больового синдрому. На щастя останніми роками в наукових та практичних колах все більше уваги приділяється цій патології, розробляються нові стандарти діагностики та лікування цієї непростої хвороби.
У деяких випадках, підвищений тиск в венах малого тазу, через систему пронизних вен поширюється на поверхневі вени нижніх кінцівок, викликаючи появу атипового чи позасистемного варикозного розширення поверхневих вен нижніх кінцівок. Іноді такий атиповий варикоз є одним із основних проявів варикозної трансформації вен тазу. Жінки, які звертаються за медичною допомогою з приводу позасистемного варикозу часто не підозрюють, що причина захворювання полягає у складніших змінах вен на «верхньому поверсі», і навпаки, звертаючись до лікаря з приводу хронічного тазового болю, часто не отримують кваліфікованої допомоги у вирішенні цієї проблеми. Тому такі хворі мають бути обстежені як лікарем гінекологом, так і досвідченим лікарем судинним хірургом, який розуміється в цій проблемі. Для правильного встановлення діагнозу та вибору оптимальної лікувальної тактики лікар повинен знати сучасні протоколи та рекомендації, вміти інтерпретувати результати сучасних методів діагностики.
Лікування даного захворювання є індивідуальним та комплексним. В основі його – корекція венозного відтоку з малого тазу та нижніх кінцівок. Це може бути як медикаментозне лікування, так і малоінвазивне оперативне лікування, яке полягає в емболізації (закритті просвіту) яєчникової вени, через яку поширюється патологічний рух крові. Така процедура є малоінвазивною, проходить під місцевим знеболенням і не викликає больових відчуттів. Під час цієї процедури виконується флебографія (контрастне дослідження анатомії та флебогемодинаміки вен тазу), що є найбільш точним та інформативним дослідженням даного синдрому. Після проведення флебографії стають зрозумілими шляхи патологічного руху крові. За наявності показань проводять емболізацію (перекриття просвіту) хворої вени спеціальними спіралями. Після цієї процедури пацієнтки відзначають припинення або значне зменшення хронічного тазового болю, що значно покращує якість життя жінки.
Співробітниками клініки Ангіо+ проведена та захищена наукова робота з питань хронічних захворювань вен нижніх кінцівок і тазу. Був розроблений та впроваджений в щоденну практику алгоритм обстеження та лікування таких пацієнтів. Ми маємо знання та практичний досвід , що доволяє нам комплексно підходити до вирішення цієї проблеми.